9 березня 2018 виповнюється 204 роки з дня народження великого українського поета, художника і прозаїка Тараса Григоровича Шевченка
Показав, що українці можуть бути успішними
Життєпис Тараса Шевченка — приклад великого успіху. Це взірець того, наскільки високо людина може піднятися над обставинами, якими б складними вони не були. Шевченко народився у неймовірно не сприятливих для успіху умовах. Був сиротою і кріпаком. Не мав жодної підтримки. Це звучало як вирок. Але завдяки своєму таланту зміг заручитися підтримкою тодішньої російської інтелігенції: Карла Брюллова, Василя Жуковського, Олексія Венеціанова. Вони його помітили завдяки хисту до малярства. Навіть не підозрювали, що в ньому ховається геніальний поет.
Після заслання Шевченко декламував вірші на літературних читаннях у Пасажі. Крім нього виступали російські письменники Федір Достоєвський, Володимир Бенедиктов, Григорій Писемський. Їхні сучасники писали, що публіка всіх приймала добре, але Шевченко серед усіх зірвав найбільші овації.
Обґрунтував право на самостійність України
У ті часи Україну називали Малоросією, а її жителів — хохлами. Шевченко ж називав батьківщину Україною. Про українців казав, що вони є нащадками козаків. У своїй творчості Шевченко заклав програму української самостійності. «У своїй хаті своя правда, і сила, і воля», — писав він у поемі «І мертвим, і живим». Часто право України на незалежність поет приховував у метафорах, але їхнє значення чітко прочитується.
Написав кодекс української честі
Шевченків «Кобзар» — це книга на всі часи. Дає українцям поради, як поводитися у будь-яких ситуаціях. «У всякого своя доля. І свій шлях широкий», «Хто матір забуває, того Бог карає», «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», — ці слова звучать так, ніби вони написані сьогодні.
У «Кобзарі» можна знайти чимало пророцтв. Шевченко писав: «Повіє новий огонь з Холодного Яру«. А потім під час Української революції 1917-го саме у Холодному Яру прокинулася повстанська боротьба проти московської окупації.
У «Кобзарі» можна знайти чимало пророцтв. Шевченко писав: «Повіє новий огонь з Холодного Яру«. А потім під час Української революції 1917-го саме у Холодному Яру прокинулася повстанська боротьба проти московської окупації.
Збірка віршів Тараса Шевченка «Кобзар» вийшла друком в 1840 році. Після її появи поета почали називати Кобзарем.
Після Шевченка українці чекають на нового месію
Шевченко серед українців став легендарним за життя. Селяни знали його вірші напам’ять. Як народну творчість передавали їх з вуст у вуста.
У нас українці називають Шевченка просто Тарасом. Як і до Бога, звертаються до нього на «ти». В інших культурах такого не бачив. Скажімо, росіяни на Пушкіна не «тикають» і Сашком не називають.
Сакральність постаті Шевченка настільки увійшла у свідомість народу, що заборонити творчість поета не наважувалися навіть більшовики. Хоча намагалися по-своєму трактувати його ідеї, називали його революціонером-демократом.
Так склалося, що в українців є постійний запит на ідейного лідера. Зараз в суспільстві відчувається зневіра у нинішній владі, розчарування через соціальну несправедливість. Очікують на появу політика, який би побудував нову систему суспільних взаємин. Рядки про це є в одному з Шевченкових віршів: «Коли ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом? А діждемось-таки колись».
Став основоположником сучасної української мови
Першим в українській літературі живою народною мовою почав писати Іван Котляревський. Але після «Енеїди» лише невелика частина митців почала вдаватися до розмовного стилю письма. Саме Тарас Шевченко заклав підвалини для розвитку сучасної літературної мови. Своєю творчістю поет зміг показати красу і милозвучність української. Вже після Шевченка народною мовою почали видавати пресу, ставити вистави.
Український актор Тарас Денисенко двічі грав Тараса Шевченка — у циклі документальних фільмів «Тарас Шевченко. Заповіт» (1992-2005) та художній стрічці «Поет і княжна» (1999). «Коли я у 17 років їхав учитися до Москви, батько подарував мені «Кобзаря» і підписав, що це друга Біблія українського народу. У Росії бракувало спілкування зі своїми. Більшість українців у ВДІКу були стукачами. Залишалося читати Шевченка. Принаймні ти знав, що він на тебе анонімку не напише», — розповідав актор.
