Міжнародний день театру відзначається щорічно з
1962 р. відповідно до рішення ІХ Конгресу Міжнародного інституту театру
при ЮНЕСКО.
Театральне мистецтво
України бере початок з глибокої давнини,
коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. З 11
століття відомі театральні вистави скоморохів.
У 17-18 столітті широкого
розмаху набули вертепи – мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні
драми та соціально-побутові інтермедії.
У 1795 році був відкритий
перший в Україні стаціонарний театр у Львові. У Києві перший стаціонарний театр
з’явився у 1806 році, в Одесі – в 1809, в Полтаві – в 1810.
Становлення класичної
української драматургії пов’язане з іменами Івана Котляревського, який очолив
театр у Полтаві, та Григорія Квітки-Основ’яненка, основоположника художньої
прози в новій українській літературі. Бурклеск та експресивність, поряд з
мальовничістю та гумором, що характерні для їх творів, надовго визначили
обличчя академічного театру в Україні.
У другій половині 19
століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках
розпочинали діяльність корифеї українського театру – драматурги і режисери
Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Заслуга
швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени
якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи
Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу,
а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того
часу була Марія Заньковецька.
Немає коментарів:
Дописати коментар